КОБАКИ

А НА ПОРІГ СТУПИВ ПЕРШОВЕРЕСЕНЬ…

Ось і залишилося у минулому гаряче літо, яке хоч і не квапилось, але все – таки передало своє правління золотій осені. Її гонець -  вересень у перший же день покликав нас до школи, щоб сісти за парти й зустріти ДЕНЬ ЗНАНЬ! Адже шкільна пора – це щасливий час, який ми часто хочемо пришвидшити, а через роки мріємо повернути і ще раз, неначе фільм, прокрутити й подивитися спочатку…Пишу ці рядки невипадково. Адже у свою рідну Кобаківську школу, як і мої однокласники, на свято 1 вересня йду водинадцяте.                                    

Зовсім не хочеться думати про те, що через якихось дев'ять місяців доведеться назавжди переступити поріг нашого другого дому. Навпаки, згадується, як стоячи в лінійці у класі п'ятому – шостому, ми вже швидше бажали стати дорослими одинадцятикласниками. І тут задумуємося, що така мрія стала реальністю. Як швидко біжить час…

Тому у зв'язку із цим святом у кожній школі відбуваються урочистості. І наша Кобаківська школа – не виняток! Бо школяриків, які хочуть почати свою подорож  у світ знань, тільки прибавляється…Цьогоріч за парти сяде двадцять дев'ять першокласників.

Того сонячного дня святкова лінійка зібрала учнів школи, їхніх батьків та рідних. Організаторами свята виступили заступник директора з виховної роботи Крутофіст Н.М., педагог – організатор Гулян Л.Т., класний

керівник першого класу Шулепа Г.Ф. та батьки найменших – тих, хто вперше переступить поріг навчального закладу.

Дійство почалося із слів привітання ведучої – заступника директора з виховної роботи Крутофіст Н.М.  Після цього із головних дверей школи по черзі виходили найстарші та наймолодші. Спочатку це були одинадцятикласники – дорослі, впевнені, юні, а згодом першокласники – тендітні й несміливі. Саме вони є винуватцями події, адже сьогодні в школу їх заведуть старші товариші.

Наблизилася урочиста мить: над усіма майорить піднятий синьо - жовтий прапор і з уст лунає Державний Гімн України. Свято Першого Дзвоника вважається відкритим!

Після відкриття заходу слово було надане директору Кобаківської ЗОШ Шутці А.В. та заступнику з навчально – виховної роботі  Яремій Г.П. Своїми промовами вони неабияк надихнули усіх учнів вдало почати навчальний рік. А ще наголосили на тому, що навчання – це ключ до пізнання навколишнього світу.

Приємно, що цього року педагогічний колектив поповнився іще одним молодим спеціалістом – вчителем світової літератури Букатчук І.В.

На святі був присутній почесний гість -  настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста села Кобак отець Іван.

 Він побажав школярам ніколи не сходити з дороги знань і наголосив: «Життя – це наука!

 Приємною частиною свята було вручення учням нагород за високі досягнення у навчанні. Вельми помітно, що батьки цих дітей неабияк раділи успіхам своїх синів та дочок.

Настав момент, і свої перші шкільні віршики, із хвилюванням розказали наймолодші школярі, чим зуміли підняти настрій присутніх! Зворушливою була промова матері Ангеленюк Галини, у якій ішлося про те, що сьогодні батьки передають вчителям найдорожче – своїх сонечок, які дивляться на світ допитливими очима, де водночас поєднуються і певний острах, і  надія…

Оскільки цей рік для українців є важливим у плані двадцятої річниці незалежності країни, то без урочистостей із цього приводу теж не обійшлося. Патріотичним був виступ одинадцятокласниці Сніжани Негрук, яка постала перед всіма в образі України. Після цього номеру в небо здійнялися 20 жовто - блакитних кульок. Згодом до них приєдналися і різнокольорові, випущені із рук першокласників. Їхній політ символізував свободу і височінь. Після вручення квітів вчителям та подарунків першокласникам, лінійка підійшла до кінця.

 І тут стрункий одинадцятикласник  бере на руки маленьку першокласницю і садить на своє плече. Тримаючи в руках дзвінок, прикрашений національними стрічками, дівчинка дзвонить: «Дзінь – Дзень!» Цей звук повідомляє нам про те, що настала пора вчитися. І всі, один за одним, дружно заходять в осередок освіти. Відтак – проводять свій перший тематичний урок – «Україна – наш спільний дім!».

 Влучно підмітив про це свято в одному із своїх віршів Микола Сингаївський: «Наче весела родина, знову заходимо в клас. Знаєм, що це Батьківщина школу відкрила для нас!»

Комусь тільки пізнавати світ науки й ставити звичні запитання : «Як?» і «Чому?». Іншим осягати серйозність екзаменів. А нам, дорогі одинадцятикласники, – готуватися до ЗНО й дорослого життя!

Тому бажаю учням продуктивної праці та високих балів. А вчителям - сил, терпіння і натхнення навчати підростаюче покоління! 

Юлія Девда, учениця 11 – Б класу

Кобаківської ЗОШ І – ІІІ ступенів